Статьи

Портосово счастье. Портос навсегда останется для нас таким себе весельчаком с лицом актера Смирницкого на службе французского короля. Большим охотником до еды, мечтающим о баронском звании и понимающим под счастьем «теплую женушку под боком». Основатель молодежной организации П.О.Р.Т.О.С. Юрий Давыдов счастье понимал несколько иначе. И в конце восьмидесятых начал разрабатывать свою Теорию счастья. Являясь поклонником Пифагора, он привнес в его учение идеи вождя мирового пролетариата, дополнил их военно-патриотической риторикой и пропагандой здорового образа жизни. В результате ПОРТОС (Поэтизированное Объединение Разработки Теории Общенародного Счастья) с портосовым счастьем ничего общего уже не имело. Остался только мушкетерский девиз: один за всех и все за одного. Деятельность Давыдова не вызывала однозначных оценок. Осенью 1993 года Давыдов сотоварищи находились в Белом Доме во время расстрела парламента ельценистами. В последующие годы члены П.О.Р.Т.О.С. активно занимались предпринимательской деятельностью. Создав своего рода тимуровскую организацию, оказывали бесплатную помощь инвалидам и ветеранам войны. На президентских выборах 1996 года портосовцы активно работали в избирательном штабе Михаила Горбачева. Политолог Горбачев-фонда Виктор Кувалдин говорит, что «ребята произвели на него впечатление честных и порядочных людей, нисколько не фанатичных». И все же эксперименты на ниве счастья привели основателя организации Давыдова в банальную психушку. Определением Московского областного суда от 3 февраля 2004 года Давыдов Юрий Афанасьевич направлен на принудительное лечение в психиатрический стационар специализированного типа, как лицо, совершившее преступления, предусмотренные статьями Уголовного кодекса Российской Федерации. «Незаконное лишение свободы», «посягательство на права и личность граждан», «истязание», «организация незаконного вооруженного формирования». Адвокаты категорически несогласны с приговором и дело сегодня рассматривает Европейский суд. Эту информацию о деятельности организации ПОРТОС можно легко найти на российских интернет сайтах. Но что собой представляет не виртуальный ПОРТОС? Еще в середине девяностых харьковский актив ПОРТОСА организовал недалеко от Люботина, в поселке Караван, экспериментальное учебное крестьянское хозяйство. Для эксперимента был выбран небольшой участок земли с покосившимся от старости сарайчиком. Начинали с малого. Бабушкин серенький козлик по кличке Пилат, три поросенка и семеро козлят — вот, пожалуй, и все хозяйство. Первую корову купили через год. Назвали Надеждой. Связанные с ней надежды оправдались. Она стала родоначальницей стада в семнадцать голов. Тогда же, после года спартанского труда, учебное хозяйство зарегистрировали, как С.П.А.Р.Т.А. (Сельскохозяйственная Поэтизированная Ассоциация Разработки Трудовой Активности). За девять лет трудовой активности хозяйство разрослось, и имена пришлось давать не только блеющим и хрюкающим обитателем коммуны. Старенькому трактору дали имя «Паша Ангелина». Козел Пилат переселился в сарай с поэтическим названием «Пушкин», а лошадки Рапида и Блокада разместились в жилище, которому дали имя «Есенин». Самый старенький сарай, повидимому, ровесник графа Толстого, так и называют «Толстой». Рядом сарай «Хмельницкий» и подсобное помещение «Кожедуб». Большинство спартанцев окончили Харьковский университет и там же познакомились на почве любви к русской поэзии. И уже на спартанской почве стали настоящими друзьями и успешными фермерами. Центральное здание в хозяйстве назвали в честь спартанского законодателя — «Ликург». Здесь находится гордость «Спарты», основной источник пополнения ее казны - свиноферма и молочный цех. Все обитатели коммуны живут по строгому расписанию, ведут здоровый образ жизни, но главное правило, закон для устроителей «Спарты» - быть счастливыми. Сегодня учебное фермерское хозяйство «Спарта» успешно работает на ниве общенародного счастья, на ближайших рынках реализуя продукты своей работающей теории счастья. Большую часть доходов коммуна тратит на оказание юридической помощи своему лидеру, все еще находящемуся на принудительном лечении. Ведь основным принципом жизнедеятельности «Спарты» остается мушкетерский девиз: один за всех и все за одного. Если бы я прочитал о деятельности организации «ПОРТОС» только в интернете, я бы не на секунду не сомневался в объективности российских судов. Но я видел этих ребят в работе, смотрел в их открытые лица, счастливые глаза. Так что это? Коммуна, тоталитарная секта или новая катакомбная религия с марксистским уклоном, ведь когда-то и последователей Христа были единицы? И вслед за Пилатом, нет, не за этим, за библейским Пилатом, который отдал иудеям Иисуса на растерзание, я повторяю: «Что есть истина?» Капитан ИЖИЦКИЙ (в начало)

В нашей газете не раз публиковались материалы об организации ПOРТОС. Если читатели помнят, они носили очень противоречивый характер. Сегодня впечатлениями о работе в ПОРТОСе делится человек, который работал в ПОРТОСе не один год, - купянчанин Сергей Комаров. Портос нас ждет. На протяжении последних лет многие наши соотечественники отправлялись на работу в Москву, в так называемую организацию ПОРТОС. Что такое ПОРТОС? Это Поэтизированная Организация Разработки Теории Общенародного Счастья. Да, портосовцы первостепенной задачей перед собой ставят благополучие и счастье своего народа. Строгая дисциплина, запрет на употребление спиртных напитков, курение и нецензурные выражения отличают членов этой организации. Прежде всего портосовцы уделяют внимание заботе о ветеранах войны, труда и пенсионеров. Работая по 14-16 часов в сутки, практически без выходных, они обеспечивают продуктами питания жителей Московской области. Честность, порядочность, доброжелательное отношение к людям - вот залог успеха в работе этих молодых людей. Имея филиалы в различных городах СНГ, портосовцы приглашают не только на работу, но и на учебу молодежь: выпускников школ, студентов и студенток, других граждан учиться управлять, овладевать навыками психологии, педагогики и менеджмента - трудиться, обучаясь смежным специальностям на промышленных и сельхозпредприятиях. Хорошее питание и удобное жилье предоставляются бесплатно. Прекрасная библиотека, спорт, замечательный музыкальный ансамбль, организация встреч с известными артистами, писателями, поэтами заметно отличают эту организацию от многих других. Не следует забывать о заработной плате - она значительно превышает нашу среднюю и своевременно выплачивается. Кроме того после двух месяцев работы специалистам подносчикам, а именно так называют работающих в ПОРТОСе, оплачивается проезд из дома и обратно. К тому же, для успешно и продуктивно работающих предусмотрены дополнительные премиальные, различные поощрительные призы. Тем кто хорошо разбирается в сельском хозяйстве, умеет управлять различной техникой, умеет ухаживать за домашними животными, предоставляется возможность поработать в одном из портосовских хозяйств, название которому-“Спарта”. Его адрес неподалеку от Харькова, Люботинский район, село Караван. Начиная там свою трудовую деятельность, протосовцы имели в наличии 6-7 небольших коз, с которыми вместе зимовали в маленькой избушке. Прошло совсем немного времени, и благодаря труду и настойчивости протосовцев теперь в хозяйстве есть и стадо коров, и свиньи, и лошади, и кролики, и различная домашняя птица. В ПРОТОСе существует дополнительная оплата для специалистов соблюдающих трудовую дисциплину, увлекающихся поэзией и пишущих стихи, помогающим руководителям в организации рабочего процесса. Автор этих строк более трех лет трудился в этой организации и сохранил и сохраняет самые теплые воспоминания о совместной работе с этими мужественными уверенными в своей правоте людьми. Сергей Комаров (в начало)

В сердце с майданом. Спустя год после уже знаменательных исторических событий на площади Независимости в Киеве пьянящее ощущение свободы сегодня охватило практически каждого соотечественника, находящегося даже в самом отдаленном уголке нашей страны. Этот порыв, дух майдана, ныне живет в сердцах всех честных людей. Противники нынешних изменений, сторонников оранжевой революции, продолжают утверждать: ничего знаменательного в Киеве тогда не происходило, никакие изменения стране не нужны, а на площадь выходили только определенные группы молодежи, в основном из западных областей. Все понимают, что это не так. Там были представители различных регионов Украины — сильные духом личности, которые стремились к переменам в стране, мечтали о лучшей жизни для себя и своих близких, отстаивали справедливость и настоящую свободу. Более двух недель на майдане провели юноши и девушки из учебного хозяйства «Спарта», которое успешно работает в селе Караван возле Люботина. Т. Черкасова, К. Локтишов, О. Широкая, Т. Костюк, Г. Благов со своими товарищами еще в 1996 году создали это экспериментальное сельскохозяйственное производство, где разводят коров, свиней, коз, овец, кур. На арендованных земельных участках они выращивают пшеницу, ячмень, рожь и другие сельскохозяйственные культуры. На столичной площади Независимости в ноябре прошлого года побывало около 20 «спартанцев». Дежурили там в палатках, принимали участие практически во всех массовых акциях. Любопытно то, что они питались в столице, в основном, продуктами собственного производства. Сало, мясо, творог, молоко, брынзу и другие продукты регулярно подвозили в Киев друзья из Каравана. Весьма кстати участникам тех памятных для страны дней пришлись и караванские яблоки, которые «спартанцы» раздавали не только единомышленникам — всем желающим. То были незабываемые дни, которые нельзя скомпрометировать никакими саркастическими высказываниями и утверждениями недоброжелателей. В. ПЕТРОВСКИЙ. (в начало)

Харьковщина - наша Украина №2 28.01.06 Cпустя год. Cпустя год после уже знаменательных исторических событий на площади независимости в Киеве пьянящее ощущение свободы сегодня охватило практически каждого соотечественника, находящегося даже в самом отдаленном уголке нашей страны. Этот порыв, дух майдана, ныне живет в сердцах всех честных людей. Противники нынешних изменений, сторонников оранжевой революции, продолжают утверждать: ничего знаменательного в Киеве тогда не происходило, никакие изменения стране не нужны, а на площадь выходили только определенные группы молодежи, в основном из западных областей. Все понимают, что это не так. Там были представители различных регионов Украины – сильные духом личности, которые стремились к переменам в стране, мечтали о лучшей жизни для себя и своих близких, отстаивали справедливость и настоящую свободу. Более двух недель на майдане провели юноши и девушки из учебного хозяйства “Спарта”, которое успешно работает в селе Караван возле Люботина. Т.Черкасова, К.Локтишов, О.Широкая, Т.Костюк, Г.Благов со своими товарищами еще в 1996 году создали это экспериментальное сельскохозяйственное производство, где разводят коров, свиней, коз, овец, кур. На арендованных земляных участках они выращивают пшеницу, ячмень, рожь и другие сельскохозяйственные культуры. На столичной площади в ноябре прошлого года побывало около 20 “спартанцев”. Дежурили там в палатках, принимали участие практически во всех массовых акциях. Любопытно то, что они питались в столице, в основном, продуктами собственного производства. Сало, мясо, творог, молоко, брынзу и другие продукты регулярно подвозили в Киев друзья из Каравана. Весьма кстати участникам тех памятных для страны дней пришлись Караванские яблоки, которые спартанцы раздавали не только единомышленникам - всем желающим. То были незабываемые дни, которые нельзя скомпрометировать никакими саркастическими высказываниями и утверждениями недоброжелателей. В.Петровский. (в начало)

Караванські яблука на помаранчевому майдані. Учора, згідно з Указом Президента, в країні вперше відзначався День свободи У дні святкування річниці померанчевоЇ революціЇ доречно згадати про найактивніших участників подій на майдані Незалежності у Києві. Там були представники різних регіонів України - сильні духом, натхненні люди, які прагнули змін у державі, мріяли про краще життя, відстоювали справедливість. Більше двох тижнів провели на Майдані юнаки та дівчата з учбового господарства "Спарта", що успішно діє в селі Караван поблизу Люботіна. Т.Черкасова, К.Локтішов, О.Широкая, Т.Костюк, Г.Благов та інші їх товарищі ще у 1996 році утворили це експериментальне сільскогосподарське виробництво, де вирощують корів, свиней, овець, кіз. На орендованих земельних ділянках вони сіють жито, пшеницю, віку та інші сільскогосподарські культури. На майдані Незалежності у Києві в листопаді минулого року побувало близько 20 "спартанців". Чергували там у наметах, брали участь практично в усіх масових акціях. Цікаво, що харчувались вони у столиці переважно продуктами власного виробництва. Сало, м`ясо, молоко, сир, бринзу та інші продукти регулярно підвозили до столиці товарищі з Каравана. Найбільше учасникам помаранчового майдану сподобались караванськи яблука, які "спартанці" роздавали усім бажаючим. Тож своєрідним символом новітньої української революції можна вважати не тільки апельсини, але й яблука з Передмістя. В.Чигрин. (в начало)

Еженедельник №14(264) 8-14 апреля 2005г. Караванское счастье общенародного значения. Елена КУРЯЧАЯ Старая покосившаяся глинобитная, наверное, самая бедная в деревне хата и обветшавший сарайчик – вот и все, что осталось от бабушки Тамаре Костюк, уроженке села Караван Харьковской области. Сейчас дома уже давно нет – наследство превратилось в Сельскохозяйственную поэтизированную ассоциацию разработки трудовой активности, или учебное хозяйство СПАРТА, организованно в 1996 году активистами – студентами престижных харьковских и даже московских вузов (в частности, Московского государственного открытого университета) из поэтизированного объединения разработки теории счастья (ПОРТОС). По сути это частное фермерское хозяйство. Причем история его создания начиналась с абрикос. Торгуют оружием и делают Hовых Людей. Люди в Караване в основном работают на спирт заводе, может, поэтому всегда веселые. Но появление 9 лет назад на своей территории «чужаков», которые создали фермерское хозяйство, пропагандируют здоровый образ жизни, местное население восприняло не однозначно. Хозяйственные сельчане одобряют и поддерживают начинания молодых ребят и всячески им помогают. А вот любящие продукцию спиртзавода недовольны: понаехали, мы, мол, тут всю жизнь живем и ничего не нажили, а эти чужаки хозяйство развели. И при любом удобном случае грозятся вырезать коров, если те еще раз съедят или вытопчут кустик у двора. Некоторые называют их альтруистами, вкладывая в это слово какой-то негативный смысл, и поговаривают, что они торгуют не только мясом и молоком, но и оружием. «Конечно, дыма без огня не бывает,- рассказала член коллегиального правления учхоза СПАРТА Ольга Широкая. – Когда-то пришлось купить газовый баллончик, чтобы охранять своих питомцев. А иначе что может сделать 18-ти летняя девушка против 40-летнего пьяного мужика? Вот и пошли по селу слухи». А вообще ребята мирные, образованные, все пытаются изучить и познать, сотрудничают и обмениваются опытом с фермерами не только Харьковской, но и Полтавской, Сумской областей. Кроме того, бывали они и в Польше, где знакомились с особенностями местного ведения хозяйства. В учхозе все решается коллегиально. В коллегию входят 5-10 человек, студентов и выпускников Харьковского института им. В. Н. Каразина (геофака), инженерно – педагогического университета. Правда, пока нет людей с сельхозобразованием. «Мы искали друг друга в разных местах: на улицах, в институтах,- вспоминает Ольга Широкая,- интересуемся, как все в жизни устроено, в том числе и сельское хозяйство». Если человек оторван от земли, считают «спартанцы», вряд ли он может чего-то добиться. Хозяйство- это альтернативный поиск счастья в единении с природой, попытка реализовать возможность накормить все страну». Но несмотря на демократизм в ведении хозяйства, существует в общем-то условие разделения труда: Николай Локтешов вместе с Геннадием Благовым занимаются техническим обеспечением, Ольга Широкая ответственна за отдел кадров, а также ведает животноводством. Наследница всего этого «добра» Тамар Костюк решает организационные вопросы по взаимодействию и сотрудничеству с местными фермерами, к тому же включается во все производственные процессы. «У нас нет разделения обязанностей, мы никогда не ставили перед собой такой задачи. Все делаем сообща,- говорит Оля. – Я могу заниматься техническими вопросами и животноводством, растениеводством и поиском рабочих рук». Но обычно с рабсилой проблем не возникает: помогают знакомые, друзья, родственники. В будущем ребята видят свое фермерское хозяйство неким симбиозом, где параллельно функционируют производственная и учебные базы. «Каждое лето к нам приезжают до 100 детей и молодых людей со всех регионов Украины (Харьков, Донецк, Полтава, Крым) и Беларуси,- рассказала Ольга Широкая. – Это в основном люди, поддерживающие движение разработки теории общенародного счастья, интересующиеся, как устроена жизнь». Здесь отдыхают и учатся доить коров, делать творог, сметану, масло; изучают как что растет, и познают экономические основы функционирования сельхозпредприятия в рыночных условиях Люботина. Распорядок дня расписан по Пифагорейской системе до мелочей: когда завтракают фермер и животные, когда отбой. Козлята погибали прямо на руках. История учхоза СПАРТА началась в 1992 году и связана с… абрикосами. Как-то мы дружной компанией отправились собирать абрикосы и зашли в один из домов попить воды. Хозяином оказался фермер, хозяином оказался фермер, который предложил на него поработать, - вспомнила Ольга. – Так протрудившись мы у него 4 года, многому научились, к тому же заработали лук, свеклу, морковь, а потом решили сами попробовать». И с 1996 года ребята изучают секреты ведения фермерского хозяйства, мечтая создать рентабельное предприятие. Связи с фермером из-под Мерефы не теряли и постоянно консультировались. Первые годы было тяжело опыта мало, нужно начинать с чего-то простого. Сначала завели козочек. «За ними ухаживать проще, и едят они меньше коров»,- вспоминает Николай Локтишов. Ютились ребята в покосившемся бабушкином доме вместе с 30 козочками и тремя свинками. Так пережили первую зиму. На второй год сеном запастись не удалось: было дождливое лето, и оно попрело. В середине зимы пришлось покупать солому, а это плохой корм для коз: они болели. «В ту зиму был большой процент потери молодняка, рассказал Николай,- козлята погибали у нас на руках из-за того, что «мать» не могла дать молока. Из 30 осталось 26. Так пережили вторую зиму. Вскоре решили укрупняться. Построили сарай, запасли сена с учетом и на корову. Стали продавать козочек. Однажды приехали на ферму индусы. Им нужен был «козель». В Индии корова священное животное, а они оказались еще и мусульманами. Поэтому оставалось питаться только мясом «козель». В общем, совместными усилиями «спартанцы» разжились на корову. Сейчас в учхозе семь дойных коров, 7 бычков. Имена у животных царские и символические – например, Эспера (надежда), Венка (победа). Ведь как корову назовешь, так она и проживет, считает Николай. В день рогатые красавцы дают до 150 л молока, которое фермеры продают на рынке в Люботине, а в своем мини цехе по переработке молока производят творог, сливки и брынзу. Мясо же придерживают до апреля, когда поднимутся цены. Обитают коровы и бычки по соседству со свинками Викторией и Пацей (с эсперанто - мирная) в большом коровнике «Ликруг», названного в честь идеолога древнегреческой Спарты. Есть две котные козочки и козел Пилат, которых содержат в сарае с поэтическим названием «Пушкин» вместе с барашкой Бяшкой. Две лошадки - мать и дочь (Блокада и Рапида) – разместились в жилище певца рязанской деревни, сарае «Есенин». В общем в фермерском хозяйстве поэтизировано все: Шевченковский «Заповіт» висит на дверях коровника, а в самом хозяйстве развешаны портреты известных поэтов и философов – от Гоголя до Соловьева. И хотя каждый год хозяйство увеличивается в два раза, у ребят множество идей: кто-то хочет открыть цех по производству мороженного, кто-то – разводить павлинов. Но главное – это повышение рентабельности предприятия за счет механизации труда. В ближайшее время технический руководитель планирует установить транспортер. В прошлом же году СПАРТА сработала в ноль. Николай, приехавший из России, примером ведения сельского хозяйства считает опыт запорожских Козаков. И хотя основной вид деятельности учхоза – животноводство, выращивают ребята картофель и ячмень. Сейчас сельское хозяйство в стране, по мнению Николая, во многом убыточно, потому что функционирует по старым советским законам и не поддерживается государством. «В России есть программа поддержки сельхозпредпринимателей. Когда в село приезжает молодой специалист, ему предоставляют жилье и достойную зарплату,- рассказал он. Хотелось бы со стороны украинской власти увидеть такие же шаги. Иначе какой толк в смене руководства. Никто ведь за нас в поле работать не будет! Просто энтузиастов, готовых бросить городскую жизнь ради козочек, коров, свинок, гусей и.т.п., мало» Многие «спартанцев» называют чудаками, смеются. А мне приятно чувствовать себя нужным, - говорит Николай. – Неужели было бы лучше, если бы я ходил по тусовкам и доказывал, что я круче тех, кто ездит на «Мерседесах». Я приезжаю на рынок на стареньком «Москвиче», и душа радуется, когда благодарят за молоко». Только наступит весна, возле Спарты будет толпиться народ не только из Каравана, но и из соседних районов. Одним нужен семенной картофель, другим – кабанчик. Вот оно, счастье: накормить жителей ближайших сел. Это, конечно, не вся Украина и даже не Харьковская область. Но в перспективе почему бы и не сделать Караванский вариант счастья общеукраинским?!! (в начало)

Вони вибрали "Спарту". ДАВНО ВЖЕ МИНУЛИ ЧАСИ, КОЛИ ДОЗВІЛЛЯМ І ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯМ МОЛОДІ ЗАЙМАЛИСЯ КОМСОМОЛ ТА ПІОНЕРСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ. ЗАРАЗ МОЛОДІ ЛЮДИ ОРГАНІЗОВУЮТЬСЯ, В ОСНОВНОМУ, САМОСТІЙНО. ЗВИЧАЙНО, В НАШ ЧАС ІСНУЄ БЕЗЛІЧ РІЗНОМАНІТНИХ МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І РУХІВ, ЯКІ НАЧЕБТО ВІДСТОЮЮТЬ ІНТЕРЕСИ ХЛОПЦІВ ТА ДІВЧАТ, АЛЕ, БУДЕМО ВІДВЕРТИМИ, РОЛЬ ЇХ НЕЗНАЧНА ТА Й АВТОРИТЕТ НЕ ДУЖЕ ВЕЛИКИЙ У ЮНАЦЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ. ЯК ПРАВИЛО, МОЛОДЬ НАМАГАЮТЬСЯ ОРГАНІЗУВАТИ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРЕДВИБОРНИХ КАМПАНІЙ ТА ПІД ЧАС ЯКИХОСЬ ГРАНДІОЗНИХ ПОЛІТИЧНИХ АКЦІЙ. А ПОМІЖ ТИМ ЮНАКИ І ДІВЧАТА САМОТУЖКИ ПРИСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ЖОРСТКИХ РЕАЛІЙ СУЧАСНОГО ЖИТТЯ. І СТАРШЕ ПОКОЛІННЯ, НАПЕВНЕ, ВЖЕ НЕ МОЖЕ ДОКОРЯТИ СВОЇМ ДІТЯМ ТА ОНУКАМ: НАМ, МОВЛЯВ, НАБАГАТО СКЛАДНІШЕ ЖИЛОСЯ. ТИМ БІЛЬШЕ, ЩО СУЧАСНА МОЛОДЬ ТРУДНОЩІВ НЕ БОЇТЬСЯ Й УСПІШНО ДОЛАЄ ЇХ. Спадщина не канадської бабусі Відкрити власну справу зараз не так уже й важко. Перш за все, як відомо, потрібний стартовий капітал. Найлегше тим, кому заокеанські родичі залишають солідну спадщину або заповіт. А як бути тому, в кого немає благодійників з тугими гаманцями? Покійні бабусі Наді Четаєвої та Гени Благова жили колись не в багатій Канаді, а в невеличкому селі Караван поблизу Люботина. їх садиби і земельні наділи розташовані майже поруч. Саме їх, після смерті стареньких, успадкували онуки. Батьки Надії і Геннадія не захотіли морочитися з тими клаптиками землі і напівзруйнованими оселями, а от онуки загорілися бажанням відродити бабусині садиби. Удвох, звичайно, юнак і дівчина там би нічого не зробили — тому вирішили умовити на співпрацю своїх найкращих друзів і знайомих. Однодумців знайшлося близько десяти. Це були надійні друзі, з якими товаришували багато років, вступали разом до вищих навчальних закладів. Про стаціонарне навчання, на жаль, довелося забути. Адже робота на землі вимагала повної віддачі. Тому майже всі хлопці і дівчата згодом вимушені були перевестися на заочні відділення своїх вузів. Як не дивно, але вирощувати у своєму молодіжному фермерському господарстві вирішили все, що тільки можна на селі. Завели корів, свиней, більше двох десятків кіз, близько сотні кроликів. Через деякий час на подвір'ї вже бігали кури й качки, паслись гуси й індики. А яке ж сільське подвір'я без котів та собак? Маленькі цуценята та кошенята незабаром виросли у великих собак та котів і стали справжніми охоронцями садиби від непроханих гостей і пацюків. На земельній ділянці посіяли пшеницю, віку, ячмінь, овес та деякі технічні культури. Це все — для годування худоби і птиці. Для себе й на продаж посадили картоплю, овочі, іншу городину. — У перші роки існування нашого молодого фермерського господарства ми працювали дуже напружено, фактично з ранку до пізньої ночі, — розповідає Ірина Коржавіна, одна із засновників і активних членів господарства. — Ми чимось нагадували легендарних спартанців. Інколи не вистачало часу навіть на те, щоб добре виспатись, не кажучи вже про повноцінний відпочинок. Тому й вирішили згодом назвати «Спартою» наше фермерське господарство. Наполеглива, напружена праця незабаром дала позитивні результати. Почали збирати непогані врожаї, отримувати хороші прирости маси свиней. Збільшувались і надої молока у кіз та корів. Сільськогосподарської продукції, виробленої своїми руками, вистачало не тільки для продажу на ринку, але й для того, щоб частину її відвозити до міста своїм батькам. Коли в сім'ях наших «спартанців» почали регулярно з'являтися м'ясо, сир, масло, яйця, молоко, овочі, батьки зрозуміли, що сільськогосподарські експерименти їхніх дітей не грайливі пустощі молодих людей, а власна надійна справа — всерйоз і надовго. З часом для обробітку землі й проведення різноманітних сільськогосподарських робіт члени «Спарти» купили коня, взяли в оренду два трактори та причіпний інвентар, які через декілька місяців змогли повністю викупити для власного користування. Це дало змогу взяти в оренду ще близько 2 гектарів землі на розширення виробництва. Виявилося, суто міські діти досить успішно господарюють. І для цього використовують не стільки спеціальну літературу та університетські знання, а звичайнісінький Інтернет, до мережі якого підключив комп'ютер фермерського господарства програміст Микола Локтішов — студент Московського відкритого університету. Микола знаходить там найпрогресивніші методи фермерського господарювання, рідкісні поради фахівців - практиків, а потім усі разом випробовують ці технології на власному полі. Результати вражаючі. Це помітили й місцеві жителі, порівнюючи свої скромні успіхи на присадибних ділянках і сільськогосподарські досягнення молодих експериментаторів. Дещо про місцеву ментальність Треба сказати відверто: далеко не всім у Каравані і в Люботині подобається існування молодіжного фермерського господарства «Спарта». Чомусь на селі часто буває: якщо все розвалюється, в занепаді, не працює — ні в кого не викликає запитань, не привертає уваги. А прийшли люди, відремонтували, полагодили все, засіяли поля, розвели живність, працюють наполегливо на землі — то одразу з'являються запитання, колючі зауваження, неприхована заздрість. Одразу виникають усілякі підозри, припущення, плітки. Не звикли ще деякі люди радіти чужим успіхам та досягненням. Та попри все, щирих друзів у молодіжного фермерського господарства «Спарта» набагато більше, ніж заздрісників і противників. Без юних «спартанців» уже не уявляють повсякденного життя Каравана. Мешканці вже до них: хтось маленьке козенятко їм віддасть, хтось продасть макухи чи висівок, а дехто навіть на тимчасову роботу влаштовується до молодіжного фермерського господарства. «Спарта» — майже єдине місце в селі, де жителі можуть завжди знайти якусь сплачувану роботу. Після розширення господарства справи пішли ще краще і вже не вистачає робочих рук молодих фермерів. А отже, на роботу зараз наймають і місцевих жителів за відповідну плату. Виорати поле, накосити сіна, збудувати корівник, викопати колодязь — багато ще чого треба зробити в господарстві. Без дужих чоловічих рук не обійтися. Спочатку місцеві чоловіки якось із недовірою ставилися до пропозицій попрацювати разом з молодими людьми. Але коли зрозуміли, що пропозиції серйозні і за роботу непогано платять — стали охоче працювати в «Спарті». "Сонячна комуна" стала реальністю Доречно в цій розповіді згадати й Антона Семеновича Макаренка та його знамениті дитячо - юнацькі трудові комуни. Принцип побудови подібних організацій живе й понині. Молодіжне фермерське господарство «Спарта» — один з таких прикладів. Воно існує вже шість років. За цей час устигло довести свою життєздатність. Усередині колективу — певні правила поведінки. Це, перш за все, дисципліна і старанність. Без цього не можна було б досягти таких помітних успіхів. Кожний член фермерського господарства повинен бути чуйною, вихованою, ерудованою людиною, готовою в будь-який час прийти на допомогу товаришу. Ці юнаки та дівчата не вживають ні спиртного, ні наркотиків, не лаються. Це — золоте правило. Крім того потрібно постійно підвищувати свій загальний інтелектуальний і розумовий рівень. Тому молоді люди багато читають різноманітної літератури з питань філософії, психології, економіки, права, мистецтва, культури, етики тощо. Практично всі або ж навчаються, або прагнуть вступити до вищих навчальних закладів. Причому роблять це не за батьківські, а за власні кошти. Найпопулярніші в них вищі навчальні заклади — Українська інженерно-педагогічна академія, Національний аграрний університет імені Докучаєва, Державний економічний університет у Харкові, а також Московський відкритий університет. Існує чіткий розподіл праці між усіма членами фермерського господарства. Кожний відповідає за певний напрям чи обсяг роботи. Що цікаво: у фермерському господарстві немає ніяких директорів, начальників чи командирів. Усе побудовано не самосвідомості, довірі. — Ми цінуємо і поважаємо, перш за все, особисті якості кожного свого товариша, — каже Ірина Коржавіна. — Усі тут рівні, тому не можемо ображати один одного поняттями — я начальник, а ти мій підлеглий. У цьому є щось пригнічуюче, несправедливе. Зробити приємне товаришу — це один із найголовніших сенсів буття кожного члена молодіжного фермерського господарства. Микола Локтішов, добре володіючи комп'ютером, прагне, щоб кожний тут умів користуватися ним. Геннадій Благов чудово грає на гітарі, тому завжди намагається доставити насолоду своїм друзям грою. Іра Коржавіна захоплюється поезією і літературою, тому залюбки розповідає про кращих представників російської й української поетичних шкіл, допомагає всім бажаючим підготуватися до вступних іспитів в інститути. А Оля Широка, наприклад, дуже смачно готує омлет з помідорами і червоним солодким перцем. Своє фірмове блюдо завжди присвячує «спартанцям». Своєрідно викорінюють у «Спарті» і вживання ненормативної лексики. Тут вважають, що нецензурні слова, брудну лайку молоді люди застосовують через дуже бідний словниковий запас, через обмежену кількість слів у лексиконі. Тому всім членам колективу рекомендується писати ліричні вірші, тим самим поповнюючи і збагачуючи свій словниковий запас. І ця схема добре спрацьовує: вірші виходять чудові, розмовна мова стає більш образною. Можна сказати, що в Каравані молодим людям удалося створити своєрідну «сонячну комуну», про яку неодноразово мріяли найкращі мислителі людства. Вільні, щасливі люди добровільно працюють на землі і користуються результатами своєї праці. Вони гармонійно розвиваються, змістовно відпочивають і мріють про те, щоб щастя прийшло до всього людства. Особливо подобається на території «Спарти» маленьким дітям — меншим братикам і сестричкам членів молодіжного фермерського господарства, яких на літо забирають сюди з міста. Для малечі обладнали невеличкий пляж на місцевому ставку, організували повноцінне харчування та цікаве дозвілля. Так, нещодавно старші брати возили дітей до Харкова, де відвідали історичний музей та зоопарк. їм улаштовують також туристичні походи до лісу, по пам'ятних місцях. Тобто діти безкоштовно отримують повноцінний літній відпочинок під наглядом своїх старших братів і сестер. Восени вони, засмаглі і веселі, повертаються до Харкова, аби сісти за шкільні парти, сповнені вражень про літній відпочинок. А «Спарта» планує розвиватися далі. Тут уже думають про те, щоб організувати пасіку, у водоймище запустити рибу. Будується тваринницька ферма, налагоджуються нові канали постачання сільгоспсировини. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ Коли тобі 18—20 років — життя видається не таким уже й складним, а кращі роки ще попереду. Можливо, не кожний юнак чи дівчина з експериментального підприємства в подальшому буде пов'язаний з сільським господарством, фермерською працею. Але головне, що ці молоді люди вже зробили перші, досить упевнені кроки до великого життя. Вони добре знають ціну праці, смак поту, міру людських відносин. Кожний із них загартував свій характер, зміцнів морально і фізично, став справжньою особистістю. Організувавши молодіжне фермерське господарство «Спарта», вони вибрали не найлегший шлях для досягнення успіху. Але цей шлях дає можливість не тільки випробувати власні сили, але й опиратись на них у подальшому. Василь ЧИГРИН. (в начало)

Диваки з філософським нахилом. Декілька років тому в невеликому селі Караван, неподалік Люботина, з’явилася група хлопців і дівчат років 18 -20 – ти. Вони зайняли дві занедбані садиби, де вже давно ніхто ні жив і почали їх упорядковувати. Спочатку вирвали увесь бур’ян навкруги, розчистили від сміття подвір’я, полагодили огорожу. Після цього взялися за ремонт будинку і господа наче здобула друге життя. Спочатку місцеві жителі гадали, що то приїхала молодь з міста, щоб влітку відпочивати. Але новосели не збирались полишать свого нового помешкання. Більше того, більше того почали обзаводитись реманентом, розводити живність, засаджувати город. І що характерно, робили все якось завзято, дружно, весело. Працювали з ранку до вечора. І ніяких тобі лайок, підліткових пустощів чи галасу. Жили і працювали тихо і спокійно. На відміну від багатьох сільських чоловіків, не вживали спиртного, не палили, не матюкалися. Словом, диваки якісь та й годі. А коли селяни з Каравану побачили як двадцятирічний юнак пас корів і читав філософські трактати Канта, твори Вольтера, Руссо, Дідро, то здивуванню їх не було меж. Такого в селі ще не було! Але новосели не збирались полишать свого нового помешкання. Більше того, більше того почали обзаводитись реманентом, розводити живність, засаджувати город. І що характерно, робили все якось завзято, дружно, весело. Працювали з ранку до вечора. І ніяких тобі лайок, підліткових пустощів чи галасу. Жили і працювали тихо і спокійно. На відміну від багатьох сільських чоловіків, не вживали спиртного, не палили, не матюкалися. Словом, диваки якісь та й годі. А коли селяни з Каравану побачили як двадцятирічний юнак пас корів і читав філософські трактати Канта, твори Вольтера, Руссо, Дідро – то здивуванню їх не було меж. Такого в селі ще не було. Пізніше проявилися ще деякі особливості молодіжної комуни та її мешканців. Так, наприклад, практично усі хлопці та дівчата захоплювались поезією Сергія Єсеніна, Марини Цвєтаєвої, Володимира Маяковського, Анни Ахматової, Йосипа Мандельштампа та інших відомих поетів. Після роботи, майже щовечора, молоді люди збиралися у своєму дворі коло хати і виразно читали вголос вірші під тихе звучання записів класичної музики, або співали під гітару дуже гарні мелодійні пісні. Такі імпровізовані концерти не могли залишитися поза увагою місцевих жителів, поступово викликаючи в них повагу до несподіваних односельців. До цього двору потягнулась і місцева молодь, віддаючи перевагу змістовному дозвіллю. Через деякий час селяни села Караван дізналися, що ці самі диваки з філософським нахилом є членами експериментального молодіжного сільськогосподарського фермерського господарства «Спарта». Це, переважно, міські юнаки та дівчата, які одного разу вирішили не сидіти на шиї у своїх батьків, а організувати власне сільськогосподарське виробництво з тим, щоб допомогти сім’ям плодами своєї праці на землі, самоутвердитись у житті, стати справжніми особистостями… На засіданні виконкому Люботинської міської ради від 8 листопада, серед інших питань порядку денного, розглядалася також скарга, адресована Харківському губернатору А.Авакову та голові Харківської райдержадміністрації В.Бакуменку, котру підписали більше 30 мешканців села Караван. У цій скарзі, зокрема, йшла мова про те, що члени так званого учбового господарства “Спарта”, розташованого поблизу Люботина, начебто ведуть незаконну господарську діяльність, забруднюють навколишнє середовище несанкціонованим вивозом гною з корівника та свиноферми, не миються і складають незрозумілі вірші… До речі, це питання неодноразово розглядалося і на виконкомі, і на сесіях Люботинської міськради, котрі ретельно розглядали цю проблему, вносили відповідні зауваження та пропозиції. Частину недоліків члени “Спарти” усунули, інші вимоги, з тих чи інших причин, так і не змогли виконати. Відверто кажучи, претензії різноманітних міських служб – пожежників, санепідемстанції, головного архітектора, податківці – були слушними, відповідали законодавству. Але видно, що молоді фермери не ледарюють: щоденно вивозять гній з території, проклали труби для відводу з корівника сечовини, припинили займатися землеробством, виконуючи припис комісії… Особисто я не відмовився від нагоди побувати в Каравані, на території учбового господарства “Спарта”. Звичайно не можу стверджувати, що все там блищало від чистоти. Але свійські тварини почувалися чудово. Свині щось смачно чавкали у хліву, вівці весело бігали по газону, у ситих корів були аж роздуті боки та вим’я, а дві кобили, Рапіда та Блокада, угледівши людей, хутко прибігли до них. Це вже не кажучи про безліч котів, собак та кіз. Тут же, на тісному дворі, знаходилися два трактори і причіпний інвентар до них, запчастини. Далі – виднілися дві скирти сіна. Бабця Катерина чистила щойно зібрану хлопцями моркву, а колишній водій – караванчанин з багаторічним стажем Іван Кирилко допомагав Геннадію Благову ремонтувати автопричеп. Словом, усі були при ділі. Одне очевидне – сільську роботу в білому халаті та рукавичках не виконаєш, як не намагатимешся. На засаді ж виконкому Люботинської міськради найбільше мені сподобалися слова міського голови О.Гаркуші: - Приїхали до нас ці молоді люди з різних міст України і Росії, щоб працювати на землі… Давайте знаходити порозуміння для того, щоб краще вирішувати наші справи… Ці розважливі слова міського голови м.Люботина вселяють впевненість у розв’язанні проблем пов’язаних з діяльністю молодіжного учбового господарства “Спарта”. В.Чигрин. (в начало)